Горняцкий городской совет

ІСТОРІЯ НАШОГО МІСТА

E-mail Печать PDF

Інформація про місто Гірник


Інформація про місто Гірник

Передісторія міста щільно пов’язана з освоєнням і розробкою вугільних родовищ західної частини Донбасу. Ще в середині XIX століття там, де тепер розташований Гірник, були відкриті поклади вугілля. У 60-80 роках XIX ст. гірничні інженери брати Носови, а також магістр геології професор А.В.Гуров і визначний російський геолог, академік Г.П. Гельмерсен, ослідуючи західну частину Бахмутського повіту, виявили пласти вугілля завтовшки понад аршин.

Гірник – місто шахтарів. Його засновано у 1938 році, коли за рішенням уряду, розгорнулося будівництво Курахівської групи шахт ( № 40, 42, 43 ). У березні 1938 року головний інженер будуправління Курахівської проходки тресту «Донбасшахтобуд» забив у відкритому степу перший кілочок розмітки майбутньої шахти № 40 «Курахівка». Почалося швидкісне спорудження першої з трьох шахт. Країні потрібне було вугілля , тому на будівництво шахт  з’їхалися робітники з усіх куточків Радянського Союзу. Водночас Рутченківське будуправління тресту «Донбасжитлобуд» будувало житло для робітників. Так почалася історія нинішнього міста.

Завдяки самовідданій праці будівельників шахту № 40 «Курахівка» було введено в дію за рекордно короткий час – 9 місяців. 22 січня 1938 року вона видала на гора перші тони вугілля.

Водночас будувалась друга шахта № 42 «Курахівка», до спорудження якої колектив шахтобудівельників  приступив на початку 1939 року. 7 квітня 1940 року було здано в експлуатацію збудовану також швидкісним методом другу шахту          № 42 «Курахівка» , в якій підрубка та транспортування вугілля були повністю механізовані. В степу , в кілометрі на схід від шахт, із зростанням промислових підприємств зростало й робітниче селище гірників. За даними перепису на 15 січня 1939 року в селищі Соцмістечко проживало 860 чоловік, а до літа 1941 року вже налічувалося 5 тис. чоловік. Наряду з будівництвом шахт будувалися житлові будинки , магазини, амбулаторія, школа, клуб, електричні мережі – виросло селище.

Вже наприкінці 1938 року були здані в експлуатацію 60 одноповерхових будинків для сімей шахтарів. Але підступний напад фашистської Німеччини на СРСР порушив мирне життя й цього містечка. 20 жовтня 1941 року Соцмістечко захопили німецько - фашистські загарбники. Почалися репресії, вбивства. Всі мешканці, починаючи з 14 років, підлягали загальної трудовій повинності. Фашисти та їх прихвосні силою змушували населення і військовополонених відбудовувати зруйновані шахти. Але радянські люди зривали всі спроби фашистів налагодити видобуток вугілля, відмовлялися сплачувати податки, ховалися від фашистської Німеччини. За час окупації жодна шахта фактично не працювала.       8 вересня 1943 року частини Червоної Армії – 948 –й та 953 – й полк 257 – ї стрілецької дивізії визволили Соцмістечко. Цей день символічно вважається Днем міста і святкується щорічно.

Відступаючи , фашисти повністю зруйнували шахти , знищили виробничі корпуси і споруди , затопили підземні виробки, спалили чимало житлових будинків, амбулаторію, клуб. Сотні  радянських військовополонених загинули від голоду і знущань фашистів у двох таборах, що були розташовані в селищі. Десятки хворих гітлерівців живими спалили в бараках. У 1960 році мешканці Гірника встановили пам’ятник на братських могилах, де поховані закатовані фашистами радянські військовополонені, статую скорботної матері та статую воїна – переможця. Біля цих священних місць жителі Гірника збираються на мітинги.

Після визволення селища від гітлерівських загарбників усі сили його жителів були спрямовані на відбудову зруйнованих окупантами шахт, житлових будинків, культурно-освітніх і побутових закладів.  Відбудова шахти № 42 «Курахівка» закінчилася у 1944 році, а у серпні 1945 року мешканці селища  почали відбудову шахти № 42, вона була здана в експлуатацію 16 червня 1947 року.

На початку 1953 року колектив шахти № 40 «Курахівка» включився  до всесоюзного змагання Кузбас – Донбас,  прийняв виклик найкрупнішої шахти Кузбасу «Чорна гора» на дострокове виконання плану п’ятої п’ятирічки. У 1953 році мешканців селища Соцмістечка облетіла радісна звістка: гірники шахти № 40 «Курахівка» вийшли переможцями во всесоюзному змаганні. За підсумками роботи в першому кварталі 1953 року колективам обох шахт ( шахті № 40 «Курахівка» та шахті «Чорна гора» присуджені знамена Ради Міністрів та перші премії. Робота і в другому кварталі 1953 року на шахті № 40 ( начальник шахти Паппу Б.Ю., парторг Чеботарев О.Р., голова шахткому Яловой Н.Ф. ) йшла на вищому рівні. Гірники намагалися зберегти за своєю шахтою честь передової в країні. Вони добилися свого – прапор Ради Міністрів СРСР було залишено за їх шахтою.

На 01.01.1956 населення Соцмістечка складало 10985 чоловік. Воно вже переросло через рамки селища. І  у 1956 році селище Соцмістечко перейменовано на місто Гірник. Місто росло швидко. У 1958 році мешканці міста отримали 12 двухквартирних і 4х квартирних будинків ( 48 квартир ), гуртожиток, центральну телефонну станцію.

1 вересня 1939 року відкрились  двері  першої школи Соцмістечка. Школа була початкова, працювало у школі дві вчительки. А вже у  1961 році в місті Гірник працювало дві середні школи, одна 8-ня, дві початкові школи, в яких у 1961- 1962 навчальному році навчалося 2526 учнів.

В квітні 1961 року були обрані домові комітети міста, в них входило 211 чоловік. Вони проводили велику роботу на кварталах: побудували дитячі майданчики, організували населення на озеленення міста. Особливо добре працювали на своїх кварталах домові комітети, де були обрані головами Баку шина Т.І., Зубань С.Є., Кочевой Ф.Н.

Робітники промислового міста Гірник внесли свій достойний внесок у виконання плану четвертого року семілетки . Так шахтоуправління № 40-43 «Курахівка» ( начальник шахти Давилець А.М. ) виконало план вуглевидобування на 100,7%, дав країні понад план 6592 т. вугілля, а шахта № 42 «Курахівка»              ( начальник шахти Єфімочкін П.М. ) добилися ще більших успіхів, виконав план за 1962 рік на 101,6%, дав країні понад план 7065 т. вугілля. Найкращі люди підприємств міста : бригада проходчиків ОКРа шахтоуправління № 40-43

( бригадир Калганов М.І. ) за 11 місяців 1962 року виконала план на 118%, бригада під керівництвом депутата міської ради Шашкіна Г.С., виконала план на 108,7%, бригада дільниці № 3 шахтоуправління № 40-43 під керівництвом депутата міської   ради Ковтуна О.М. виконала план на 110%; дільниця №1 шахти № 42 під керівництвом Мішина В.С. виконала план на 108,7%; бригада проходчиків шахти № 42  під керівництвом депутата міської ради Зубкова П.І. виконала план на 108%.

У 1957 році Наказом Президіуму  Верховної Ради СРСР орденами Леніна, Трудового Червоного Знамені  та «Знак пошани», а також медалями «За трудову доблесть», «За трудову відзнаку» нагороджено 26 гірників шахтоуправління № 40-43 «Курахівка». Серед них Назаренко Н.Ф., Бадзбо В.В., Ведькал М.А., Іванов М.П., Кравченко П.І., Невєров В.Т., Остапенко П.І., Павлов М.Н., Васильєв І.М., Диденко Ф.К., Кузнєцов В.М. та інші.

За 1962-1963 роки  колектив  шахтоуправління № 40-43 «Курахівка», мобілізований  партійними, профспілковими та комсомольськими організаціями, зосередив свою увагу на подальшій  механізації і  автоматизації виробництва. Так, наприклад, проходчики на чолі  з бригадиром бригади комуністичної праці комуністом Шашкіним Григорієм Сергійовичем реконструйовали та впровадили в горних умовах шахти проходчскі комбайни ПК-3 і ПК-3м. Сам Шашкін Г.С.  зробив  7 раціоналізаторських пропозицій з удосконалення комбайна ПК-3. Завдяки цьому його  бригада у серпні 1963 года при проходженні горних выробіток досягла продуктивності на комбайні ПК-3   372м. Добитчики замінили врубмашини на комбайн Донбас № 1, запровадив цим самим механізовану навалку вугілля. В результаті впровадження нової горної техніки труд проходчиків і робочих очисного забою був значно  полегшен, набагато підвищилась продуктивність праці робітників. Якщо  до реконструкції шахти і впроваджувалася механізована навалка вугілля  продуктивність праці робітників складала 35,4 т в місяц, то після вона досягла 41,8 т.

В лютому 1964 року мешканці  Гірника , які працювали на шахтоуправлінні № 40-43 «Курахівка» святкували 25-річчя зі дня пуску в експлуатацію шахти. На чолі з партійними, профспілковими, комсомольськими організаціями міста колектив шахти виховав цілу плеяду передовиків  виробництва, таких, наприклад, як: робітники очисного забою Гладких  В.І., Ковтун О.М., ПІкалов І.О., Молчанов Н.Є., Іванов М.П., Локтев В.Д. та інші.

Зараз     на території міста працює шахта «Курахівська» державної компанії «Селидіввугілля», з 2007 року почала працювати шахта імені  Святителя Василя Великого.

В місті   є всі необхідні об’єкти соціального призначення:

-  міський парк та дитячий майданчик «Морська держава» - улюблені  місця відпочинку мешканців міста

- три загальноосвітні школи , в яких навчається 960 учнів

- три дитячих навчальних закладу «Рябінка», «Топольок», «Малятко», які відвідують  273 дитини

- з закладів культури: будинок культури на 560 місць, дві бібліотеки, музична школа

- з закладів охорони здоров’я: лікарська амбулаторія № 4

- зі спортивних споруд: стадіон на 3 тис. посадочних місць; спортзал; місцевий центр фізичного здоров»я населення «Спорт для всіх» ім. О.Д.Шведченка

- Палац дитинства, в якому працює 16 гуртків.

- з підприємств зв’язку : АТС на 1000 номерів і дві відомчі на 400; два відділення зв’язку

В місті є підприємства побутових послуг, торгівлі та громадського харчування.

З 2001 року  в місті відкрито територіальний центр тимчасового перебування  самотніх пенсіонерів. Щомісяця тут відпочиває 30 самотніх громадян.

Обновлено ( 24.02.2017 12:02 )  

Наше місто

images/resized/images/stories/highslide//hl-1_135_90.jpgimages/resized/images/stories/highslide//hl-2_135_90.jpgimages/resized/images/stories/highslide//hl-3_135_90.jpgimages/resized/images/stories/highslide//hl-4_135_90.jpgimages/resized/images/stories/highslide//hl-5_135_90.jpgimages/resized/images/stories/highslide//hl-6_135_90.jpg

Екстрені номери

Если Вы стали жертвой преступления, незамедлительно звоните в милицию

 

Joomla